¹Яков, слуга Божий і Господа Ісуса Христа, дванайцяти родам, що розсїяні: Витайте.

²Усяку радість майте, браттє моє, коли впадаєте в різні спокуси,

³знаючи, що доказ вашої віри робить терпіннє;

⁴терпіннє ж нехай має звершене дїло, щоб ви були звершені і повні, нї в чому не маючи недостатку.

⁵Коли ж у кого з вас недостає премудрости, нехай просить у Бога, котрий дає всїм щедро та й не осоромлює, то й дасть ся йому.

⁶Нехай же просить вірою, нїчого не сумнячись; хто бо сумнить ся, той подобен филї морській, котру вітер жене та й розбиває.

⁷Нехай бо не думає такий чоловік, що прийме що від Бога.

⁸Чоловік двоєдушний не статечний у всїх дорогах своїх.

⁹Нехай же хвалить ся брат смиренний висотою своєю,

¹⁰а багатий смиреннєм своїм; бо він, як травяний цьвіт, перейде.

¹¹Зійшло бо сонце із спекою, і висушило траву, і цьвіт її опав, і краса лиця її зникла; так і багатий в дорогах своїх зівяне.

¹²Блажен чоловік, що витерпить спокусу; тим що, будучи вірний, прийме вінець життя, що обіцяв Бог тим, що люблять Його.

¹³Нїхто ж у спокусї нехай не каже: Що Бог мене спокушує; Бог бо не спокушуєть ся лихим, і не спокушує сам нїкого.

¹⁴Кожен же спокушуєть ся, надившись і лестившись похоттю своєю.

¹⁵Потім похоть, зачавши, роджає гріх, гріх же зроблений роджає смерть.

¹⁶Не заблуджуйтесь, браттє моє любе.

¹⁷Усяке добре даяннє і всякий звершений дар з висоти сходить, од Отця сьвітла, в котрого нема переміни анї тїни зміни.

¹⁸Схотїв бо, то й породив нас словом правди, щоб бути нам якимсь почином творива Його.

¹⁹Тим же, браттє моє любе, нехай буде всякий чоловік скорий на слуханнє, і нескорий на слова, нескорий на гнїв.

²⁰Гнїв бо чоловіка правди Божої не чинить.

²¹Задля того відкинувши всяку погань і останок зла, прийміть у лагідности посаджене слово, що може спасти душі ваші.

²²Будьте ж чинителями слова, а не тілько слухателями, обманюючи себе самих.

²³Бо, коли хто слухатель слова, а не чинитель, той подобен чоловікові, що дивить ся на природне лице своє в зеркалї.

²⁴Подививсь бо на себе, та й одійшов, та зараз і забув, який він був.

²⁵Хто ж дивить ся в звершений закон свободи, та й пробуває в ньому, той не слухатель забуваючий, а чинитель дїла; такий буде щасливий у дїланню своїм.

²⁶Коли хто думає, що він вірен між вами, не уздаючи язика свого, а обманюючи серце своє, у того марна віра.

²⁷Ото бо віра чиста і неопоганена перед Богом і Отцем, щоб одвідувати сиріт і вдовиць у горю їх, і держати себе неопоганеним од сьвіта.