¹Тим же оце й ми, маючи кругом нас таку тьму сьвідків, відложивши всяку гордість і гріх, що путав нас, з терпіннєм біжім на боротьбу, що перед нами,

²дивлячись на Ісуса, починателя і звершителя віри, котрий замість радости, яка була перед Ним, витерпів хрест, не дбаючи про сором, і сїв по правицї престола Божого.

³Подумайте бо про Того, хто витерпів од грішників такий перекір проти себе, щоб не внивали, ослабши в душах ваших.

⁴Ще ви аж до крові не стояли, борючись проти гріха,

⁵і забули напомин, що до вас, як до синів, глаголе: „Сину мій, не гордуй караннєм Господнїм, анї слабни, докоренний від Нього;

⁶кого бо любить Господь, карає; і бє всякого сина, котрого приймає.‟

⁷Коли караннє терпите, Бог до вас такий, як до синів: чи єсть бо такий син, котрого не карає батько?

⁸Коли ж ви пробуваєте без карання, котрого спільниками стались усї, то ви неправого ложа дїти, а не сини.

⁹Ще ж, мали ми батьків, тїла нашого карателїв, та й поважали їх; то чи не геть більше коритись нам Отцю духів, і жити мемо?

¹⁰Ті бо на мало днїв, як самі знали, карали нас; а Сей на користь (нашу), щоб ми були спільниками сьвятости Його.

¹¹Усяка ж кара на той час не здаєть ся радощами, а смутком; опісля ж дає овощ впокою тим, що нею навчені правди.

¹²Тим же „зомлїлі руки і зомлїлі колїна випростайте‟,

¹³і „стежки праві робіте ногами вашими‟, щоб не звернуло кульгаве з дороги, а лучче сцїлилось.

¹⁴Дбайте про впокій з усїма і про сьвятість, без чого нїхто не побачить Бога,

¹⁵наглядаючи, щоб хто не відпав од благодати Божої, щоб який гіркий корінь, угору виросши, не зашкодив вам, і тим не опоганились многі;

¹⁶щоб не був хто блудник, або необачний, як Ісав, що за одну страву оддав первородство своє.

¹⁷Знаєте бо, що і опісля, як схотїв наслїдувати благословеннє, відкинуто його; місце бо покаяння не знайшов, хоч і з слїзми шукав його.

¹⁸Не приступили бо ви до гори, до котрої доторкаємої і до палаючого огню, і хмари, і темряви і бурі,

¹⁹і до трубного гуку, і голосу мови, котрий хто чув, то благали, щоб до них не мовило ся слово:

²⁰(бо не видержали наказу: „Хоч і зьвір доторкнеть ся до гори, буде каміннєм побитий, або стрілою пробитий.‟

²¹І, таке страшне було видїннє, що Мойсей сказав: „Я в страсї і трепетї.‟)

²²А приступили ви до Сионської гори і до города Бога живого, Єрусалима небесного, і до тьми ангелів,

²³до громади і церкви первородних, на небесах написаних, і до суддї всїх, Бога, і до духів праведників звершених,

²⁴і до Посередника завіта нового, Ісуса, і крови кроплення, що промовляє лучче, нїж Авелева.

²⁵Гледїть, щоб не відректись глаголющого. Коли бо вони не втекли, одрікшись пророкувавшого на землї, то геть більше ми, одрікшись небесного,

²⁶котрого голос тодї захитав землею, нинї ж обітував, глаголючи: „Ще раз потрясу не тілько землею, та й небом.‟

²⁷Се ж: „ще раз‟ показує переміну потрясеного, яко створеного, щоб пробувало нерухоме.

²⁸Тим же царство нерухоме приймаючи, маємо благодать, котрою треба нам служити до вподоби Богу з шанобою і страхом.

²⁹Бо наш Бог — огонь пожирающий.