¹І перевезлись на той бік моря, у землю Гадаринську.

²І скоро вийшов Він із човна, зараз зустрів Його чоловік із гробів у дусї нечистому,

³що домував між гробами, і навіть залїзами нїхто не міг його звязати:

⁴часто бо заковувано його в кайдани й залїза, й розривав залїза на собі, й ламав кайдани, й нїхто його не здолїв угамувати.

⁵І по всяк час у ночі і в день пробував він у горах та гробах, кричавши, та бивши себе каміннєм.

⁶Побачивши ж Ісуса оддалеки, прибіг та й уклонив ся Йому,

⁷і, закричавши голосом великим, каже: Що менї й Тобі, Ісусе, Сину Бога Вишнього? Заклинаю Тебе Богом, не муч мене.

⁸(Рече бо йому: Вийди, душе нечистий, з чоловіка.)

⁹І спитав його: Яке імя твоє? І відповів, кажучи: Імя моє Легион, бо нас багато.

¹⁰І благав Його вельми, щоб не висилав їх геть із тієї сторони.

¹¹Пас ся ж там поблизу гір великий гурт свиней.

¹²І благали Його всї біси, кажучи: Пішли нас у свинї, щоб ми ввійшли в них.

¹³І зараз дозволив їм Ісус. І вийшовши нечисті духи, увійшли в свинї; і кинув ся гурт із кручі в море, (було ж їх тисяч зо дві,) та й потонули в морі.

¹⁴А ті, що пасли свинї, побігли, та й розказали в городї і в селах. І повиходили дивитись, що се сталось.

¹⁵І приходять до Ісуса, й бачять біснуватого; сидить одягнений і при розумі, того, що мав Легиона, та й полякались.

¹⁶І розказували їм ті, що бачили, що сталось біснуватому, й про свинї.

¹⁷І почали вони просити Його вийти з їх гряниць.

¹⁸І як увійшов Він у човен, просив Його той, що був біснуватий, щоб бути з Ним.

¹⁹Ісус же не дозволив йому, а рече до него: Йди до дому твого до твоїх, і розкажи їм, що тобі Господь зробив, і як помилував тебе.

²⁰І пійшов і почав проповідувати в Десятиградї, що зробив йому Ісус; і всї дивувались.

²¹А як переплив Ісус човном ізнов на той бік, зібралось багато народу до Него; а був Він над морем.

²²І ось приходить один із школьних старшин, на ймя Яір, і, побачивши Його, упав у ноги Йому,

²³і вельми благав Його, говорячи: Дочка моя кінчить ся, прийди й положи на неї руки, нехай одужає і буде жива.

²⁴І пійшов із ним, і слїдом за Ним пійшло багато народу, й тиснулись до Него.

²⁵Жінка ж одна, що була в кровотічі років дванайцять,

²⁶і багато витерпіла від многих лїкарів, і витратила все, що мала, й нїякої пільги не дізнала, а ще більш їй погіршало,

²⁷почувши про Ісуса, приступила між народом іззаду, та й приторкнулась до одежі Його.

²⁸Казала бо: Що, коли до одежі Його приторкнусь, спасу ся.

²⁹І зараз висохло жерело крові її, і почула вона в тїлї, що сцїлилась од недуги.

³⁰І зараз Ісус, почувши в собі, що сила вийшла з Него, обернувшись між народом, рече: Хто приторкнувсь до одежі моєї?

³¹І казали Йому ученики Його: Ти бачиш, як народ товпить ся до Тебе, та й питаєш: Хто приторкнув ся до мене?

³²І позирнув Він кругом, щоб побачити ту, що се зробила.

³³Жінка ж, злякавшись і затрусившись, знаючи, що сталось із нею, приступила, та й упала перед Ним, та й сказала Йому всю правду.

³⁴Він же рече їй: Дочко, віра твоя спасла тебе. Йди з упокоєм, і будь здорова від недуги твоєї.

³⁵Ще говорив Він, приходять від школьного старшини, кажучи: Що дочка твоя вмерла; на що ще трудиш учителя?

³⁶Ісус же, почувши сказане слово, рече зараз школьному старшинї: Не лякайсь, тільки віруй.

³⁷І не дозволив нїкому йти з собою, тільки Петрові, та Якову, та Йоанові, брату Якова.

³⁸І приходить у господу до школьного старшини, й бачить трівогу, й плачущих, і голосячих вельми.

³⁹І, ввійшовши, рече їм: Чого трівожетесь та голосите? Дївча не вмерло, а спить.

⁴⁰І насьміхали ся з Него. Він же, виславши всїх, бере батька та матїр дївчинки, й тих, що з Ним, і ввіходить, де дївча лежало.

⁴¹І, взявши дївча за руку, рече їй: Талита куми, що єсть перекладом: Дївчинко, тобі глаголю: встань.

⁴²І зараз устало дївча, й ходило, бо було дванайцяти років. І дивувались дивом великим.

⁴³І пильно наказав їм, щоб нїхто не довідав ся про се; й казав дати їй їсти.