¹І ввійшов ізнов у школу; й був там чоловік, що мав суху руку.

²І назирали Його, чи сцїлить його в суботу, щоб обвинуватити Його.

³І рече до сухорукого чоловіка: Стань посерединї.

⁴І рече до них: Чи годить ся в суботу добро робити, чи зло робити? життє спасати, чи погубляти? Вони ж мовчали.

⁵І, позирнувши на них кругом гнївно, жалкуючи над скаменїлостю сердець їх, рече чоловікові: Простягни руку твою. І простяг, і стала рука його здорова, як і друга.

⁶І вийшовши Фарисеї, зараз з Іродиянами зробили раду на Него, як Його погубити.

⁷Ісус же відійшов з учениками своїми до моря; а великий натовп із Галилеї йшов за Ним, і з Юдеї,

⁸і з Єрусалиму, й з Ідумеї, і зза Йордану; й ті, що кругом Тира та Сидона, натовп великий, прочувши, скільки Він робив, поприходили до Него.

⁹І сказав Він ученикам своїм наготовити Йому човна задля народу, щоб не тиснулись до Него.

¹⁰Многих бо сцїлив, так що кидались на Него, щоб приторкнутись до Него, хто з них мав недуги.

¹¹А духи нечисті, як бачили Його, то падали ниць перед Ним, і кричали, говорячи: Ти єси Син Божий.

¹²І остро грозив їм, щоб Його не виявляли.

¹³І вийшов Він на гору, й покликав, кого схотїв сам; і поприходили до Него.

¹⁴І настановив дванайцятьох, щоб були з Ним, і щоб посилати їх проповідувати,

¹⁵і щоб мали силу сцїляти недуги, й виганяти біси.

¹⁶І дав Симонові імя Петр;

¹⁷та Якова Зеведеєвого, та Йоана, брата Якового, й дав їм імена Воанергес, що єсть: Сини громові;

¹⁸та Андрея, та Филипа, та Вартоломея, та Маттея, та Тому, та Якова Алфеєвого, та Тадея, та Симона Хананця,

¹⁹та Юду Іскариоцького, що зрадив Його.

²⁰Входять вони в господу, і знов сходить ся народ, так що не могли анї хлїба зʼїсти.

²¹І прочувши свояки Його, вийшли взяти Його; казали бо, що Він не при собі.

²²А письменники, поприходивши з Єрусалиму, казали, що Вельзевула має, і що бісовським князем виганяє біси.

²³І, покликавши їх, говорив до них приповістями: Як може сатана сатану виганяти?

²⁴І коли царство проти себе роздїлить ся, не може стояти царство те.

²⁵І коли господа проти себе роздїлить ся, не може стояти господа тая.

²⁶І коли сатана устав проти себе, й роздїлив ся, не може стояти, а конець йому.

²⁷Не може нїхто надоби сильного, ввійшовши в господу його, пожакувати, як перше сильного не звяже; аж тодї господу його пограбить.

²⁸Істино глаголю вам: Що всї гріхи відпустять ся синам чоловічим, і хули, якими б вони нї хулили;

²⁹хто ж хулити ме на Духа сьвятого, не має прощення во віки, а винен вічного осуду:

³⁰бо казали: Духа нечистого має.

³¹Приходять тодї брати й мати Його, й стоячи на дворі, послали до Него, кличучи Його.

³²І сидїв народ круг Него; кажуть же Йому: Ось мати Твоя і брати Твої на дворі шукають Тебе.

³³І, озвавшись до них, рече: Хто се мати моя, або брати мої?

³⁴І, позирнувши кругом по тих, що сидїли коло Него, рече: Оце мати моя, і брати мої!

³⁵Хто бо чинити ме волю Божу, той брат менї, й сестра моя, і мати.