¹І, як виходив з церкви, каже Йому один з учеників Його: Учителю, дивись, яке каміннє і яка будівля.

²А Ісус, озвавшись, рече йому: Чи бачиш сю велику будівлю? не зоставить ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

³А як сидїв на горі Оливній, навпроти церкви, питали Його на самотї Петр, та Яков, та Йоан, та Андрей:

⁴Скажи нам, коли се буде, й яка ознака, коли має все те скінчитись?

⁵Ісус же, озвавшись до них, почав глаголати: Остерегайтесь, щоб хто вас не звів.

⁶Багато бо приходити муть в імя моє, говорячи, що се я, і многих зведуть.

⁷Як же чути мете про войни та про слухи воєн, не трівожтесь: мусить бо стати ся; та ще не конець.

⁸Устане бо нарід на нарід і царство на царство, й буде трус по місцях і буде голоднеча та буча: се почин горя.

⁹Ви ж самі остерегайтесь: видавати муть бо вас у ради, й по школах будете биті, і перед воїводи та царі ставлені задля мене, на сьвідкуваннє їм.

¹⁰І між усїма народами мусить перше проповідатись євангелия.

¹¹Як же вести муть вас, видаючи, не дбайте заздалегідь, що казати мете, анї надумуйтесь, а, що дасть ся вам тієї години, те й промовляйте: не ви бо промовляєте, а Дух сьвятий.

¹²Видавати ме ж брат брата на смерть, і батько дитину; і вставати муть дїти на родителїв, та й убивати муть їх.

¹³І ненавидїти муть вас усї задля імя мого; хто ж витерпить до останку, той спасеть ся.

¹⁴Як же побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу, де не слїд (хто читає, нехай розуміє), тодї хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;

¹⁵хто ж на криші, нехай не злазить у хату, анї ввіходить узяти що з хати своєї;

¹⁶і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.

¹⁷Горе ж важким і годуючим під той час!

¹⁸Молїть ся ж, щоб не довелось утїкати вам зимою.

¹⁹Будуть бо днї тиї горе, якого не було від почину творення, як творив Бог, до сього часу, й не буде.

²⁰І коли б Господь не вкоротив днїв, то не спасло ся б жадне тїло; та задля вибраних, що вибрав їх, укоротить днї.

²¹І, тодї коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або: Дивись, он; не йміть віри.

²²Постануть бо лжехристи і лжепророки, й давати муть ознаки та дива, щоб звести, коли можна, й вибраних.

²³Ви ж гледїть: ось я наперед сказав вам усе.

²⁴Тільки ж у ті днї, після горя того, сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого,

²⁵і зорі з неба падати муть, і сили, що на небесах, захитають ся.

²⁶І тодї побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах, з силою великою і славою.

²⁷І тодї пішле ангели свої, і позбирає вибраних своїх од чотирох вітрів, од кінця землї до кінця неба.

²⁸Від смоківницї ж возьміть собі приклад: Коли все віттє її мягке стане та пустить листє, знайте, що близько лїто.

²⁹Так і ви: як побачите, що се стало ся, знайте, що близько, під дверима.

³⁰Істино глаголю вам: Що не перейде рід сей, доки все це станеть ся.

³¹Небо й земля перейдуть, слова ж мої не перейдуть.

³²Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели, що на небі, нї Син, тільки Отець.

³³Гледїть, пильнуйте й молїть ся; не знаєте бо, коли пора.

³⁴Як чоловік, що відїжджає, зоставивши господу свою і давши слугам своїм власть, і кожному дїло його, а воротареві звелїв, щоб пильнував.

³⁵Оце ж пильнуйте: (не знаєте бо, коли пан господи прийде, увечері, чи опівночі, чи в півнї, чи вранцї;)

³⁶щоб, прийшовши несподївано, не знайшов вас сплячих.

³⁷Що ж я вам глаголю, усїм глаголю: Пильнуйте.