¹І надійшло до мене слово Господнє:

²Сину чоловічий! загадай загадку та скажи приклад домові Ізрайлевому.

³А промов: Так говорить Господь Бог: Величезний орел з великими крильми й довгенезними махалами, з повним пестрим піррєм злетїв на Ливан-гору та й зняв із кедра вершок.

⁴Відрізав один ізміж його зразків та й перенїс у крамарську землю, й всадив його там у купецькому містї;

⁵Так само взяв насїння з тієї землї та й посадив у землю плодющу; над великою водою посадив його, наче ивину.

⁶І виросло воно та й зробилось виноградиною, широкою, низького росту, похилою ʼд землї, так що віттє її повилось ізнов по їй, а коріннє зоставалось під нею; та й як зробилось воно виноградиною, так пустило паростки й розкинулось віттєм.

⁷Був же ще другий орел з величезними крильми й розкішним піррєм, і ось, та виноградина погнала коріннє своє до його й простягнула до його віттє своє, щоб він підливав її із борозд грядок своїх,

⁸Хоч вона посаджена була на доброму полі, над великою водою, так що могла й без того розпускати віттє й приносити плід і зробитись виноградиною роскішною.

⁹Тим же то скажи: Так говорить Господь Бог: Чи з сього буде користь? Чи не повиривають її коріння, чи не позривають її плоду, так що її пагонцї посохнуть? Так, все молоде віттє її, що відросло в неї, посохне. Та ще й не з великою силою й не з многими людьми вирвуть її з коріннєм.

¹⁰І ось, хоч її посаджено, та чи буде з того користь? чи не всохне вона, скоро тілько подує на неї східний вітер? ой певно, всохне на тій самій грядцї, де вона виросла.

¹¹І надійшло до мене Господнє слово:

¹²Скажи сьому ворохобному дому: Чи не догадуєтесь, що воно значить? — Скажи: ось, ійде царь Вавилонський на Ерусалим, і возьме його царя й князїв його та й одведе їх до себе в Вавилон.

¹³І возьме другого з царського роду та й зложить із ним умову, і звяже його клятьбою й забере можних у тій країнї з собою,

¹⁴Щоб царство було принизене, та й не пійшло вже вгору знов; щоб воно додержувало вмову й стояло в нїй твердо.

¹⁵Той же зрадив його, пославши посли в Египет, щоб дано йому коней й багацько війська. Чи вийде йому се на добро? Чи вибавить себе той, що таке вдїяв?

¹⁶Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, у столицї того царя, що настановив його царем, а котрому він криво присягав, і поламав свою з ним умову, в него в Вавилонї він умре.

¹⁷Фараон же нїчого не вдїє проти великої потуги й многолїчного люду в тій війнї, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити многі душі.

¹⁸Він змаловажив клятьбу, поламав умову, й дав свою руку другому; вчинивши все те, він не спасе себе.

¹⁹Тим же то ось так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, присягу мою, що він змаловажив, і вмову в імя моє, що він поламав, оберну на його голову.

²⁰І закину на його невід мій, і вловиться він у сїть мою, та й одведу його в Вавилон, і буду там судитись із ним за його віроломність проти мене.

²¹А всї втїкачі з усїх полків його поляжуть од меча; которі ж зостануться, тих порозвіваю на всї вітри, щоб ви зрозуміли, що се я, — Господь, сказав те.

²²Так говорить Господь Бог: Я возьму із верховіття високого кедра та й посаджу, — з найвисших його паростків відотну нїжний пагончик та й посаджу на високій і величній горі.

²³На вершку гори Ізрайлевої посаджу його; й пустить він віттє, і вродить овощі, й виросте він у величного кедра, й жити ме в тїнї його всяке птаство.

²⁴І всї польові дерева побачать, що я, Господь, високі дерева понижую, а низьке дерево підвисшую; зелене дерево висушую, а сухе дерево чиню цьвітучим. Я, Господь, сказав так, і так учиню.