¹Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,

²котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.

³Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,

⁴і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,

⁵і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.

⁶Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.

⁷Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.

⁸На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.

⁹Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.

¹⁰Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.

¹¹Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.

¹²Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?

¹³Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;

¹⁴коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.

¹⁵І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.

¹⁶Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.

¹⁷А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.

¹⁸Тодї й померші в Христї погибли.

¹⁹Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.

²⁰Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.

²¹Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.

²²Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.

²³Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.

²⁴Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.

²⁵Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.

²⁶Останнїй ворог зруйнуєть ся — смерть.

²⁷Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.

²⁸Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.

²⁹Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?

³⁰Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?

³¹Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.

³²Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.

³³Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.

³⁴Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.

³⁵Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?

³⁶Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.

³⁷І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.

³⁸Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.

³⁹Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.

⁴⁰(Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.

⁴¹Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.

⁴²Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.

⁴³Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.

⁴⁴Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.

⁴⁵Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.

⁴⁶Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.

⁴⁷Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.

⁴⁸Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.

⁴⁹І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.

⁵⁰Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.

⁵¹Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.

⁵²У хвилину, у миг ока, за останньою трубою — бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.

⁵³Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.

⁵⁴Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.

⁵⁵Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?

⁵⁶Жоло ж смерти — гріх, а сила гріха — закон.

⁵⁷Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.

⁵⁸Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.