¹Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.

²Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує (слухає) його; а духом він говорить тайне.

³Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.

⁴Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.

⁵Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, нїж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.

⁶Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?

⁷Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.

⁸Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?

⁹Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.

¹⁰Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і нї одно з них без голосу.

¹¹Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.

¹²Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатїли ними на збудованнє церкві.

¹³Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.

¹⁴Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє безʼовочне.

¹⁵Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.

¹⁶Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже „амінь‟ на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.

¹⁷Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся.

¹⁸Дякую Богу моєму, що я більш усїх вас говорю мовами.

¹⁹Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.

²⁰Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.

²¹В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь.

²²Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.

²³Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?

²⁴Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений.

²⁵І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог.

²⁶Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, — усе на збудованнє нехай буде.

²⁷Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.

²⁸Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові.

²⁹Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.

³⁰Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.

³¹Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались.

³²І духи пророцькі пророкам корять ся.

³³Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих.

³⁴Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.

³⁵Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.

³⁶Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?

³⁷Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї.

³⁸Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.

³⁹Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.

⁴⁰Усе нехай поважно та до ладу робить ся.