¹Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього,

²а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.

³Так же й ми, як були малолїтками, були підневолені первотинами сьвіта.

⁴Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,

⁵щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.

⁶А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!

⁷Тим же вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.

⁸Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природї були богами.

⁹Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?

¹⁰Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.

¹¹Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.

¹²Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нїчим ви мене не скривдили.

¹³Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.

¹⁴І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.

¹⁵Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що коли б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.

¹⁶То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?

¹⁷Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.

¹⁸Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.

¹⁹Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос вʼобразить ся у вас,

²⁰хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій: бо я в непевности про вас.

²¹Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте?

²²Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.

²³Та що був од невольницї, родивсь по тїлу, а що од вільної, по обітницї.

²⁴Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.

²⁵Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дїтьми своїми.

²⁶А вишнїй Єрусалим вільний; він мати всїм нам.

²⁷Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.

²⁸Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.

²⁹Та, як тодї, хто родивсь по тїлу, гонив того, хто по духу, так і тепер.

³⁰Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслїдувати син невільницї з сином вільної.

³¹Оце ж, браттє, ми не дїти невільницї, а вільної.