¹Добра слава лучша над пахущі мастї, а день смертї лучше родин.

²Лучше йти в дім, де плачуть, нїж у такий, де бенкетують; усї бо люде так закінчують, а живущий прийме се до серця.

³Сумуваннє лучше сьміху; бо в смутку стає серце лїпшим.

⁴Серце мудрих — у сумному дому, а серце дурних — у веселому.

⁵Лучше слухати докір од мудрого, нїж піснї дурних;

⁶Бо реготаннє дурневе — се тріск тернини під казаном. Се теж марнота.

⁷Коли мудрий тїснить других, — стається дурним, та й подарунки псують серце.

⁸Кінець справи лучше початку, а покірний лучше такого, що високо несеться.

⁹Не давай духу хутко в гнїв попадати, гнїв бо в серцї в дурних гнїздиться.

¹⁰Не кажи: Чому то давні часи були лучші теперешніх? бо не мудрість надихає тебе сим питаннєм.

¹¹Мудрість із достатком — річ добра, іменно же про тих, що бачать сонце;

¹²Бо під її захистом так, як під захистом гроша; та знаннє переважує ще тим, що мудрість дає життє тому, в кого вона є.

¹³Приглядайсь управі Божій; бо хто б те випростав, що він скривив?

¹⁴У днї щасливі заживай добра, а в днї нещасливі — розумуй: Бог так само сотворив сей, як і той, щоб чоловік нїчого не міг проти його сказати.

¹⁵На все надививсь я за днїв марного життя мого, й на се, що праведний гине в своїй праведностї, а безбожний живе довго в безбожностї своїй;

¹⁶Та ти не будь надто строгим і не показуй себе мудрим над міру: чому тобі себе губити?

¹⁷Не бувай надто грішним і безумним; чому бо тобі вмірати не свого часу?

¹⁸Добре чинити меш, придержуючись одного й не занедбуючи другого: хто боїться Бога, той уйде всього того.

¹⁹Мудрість дає мудрому більше сили, нїж у десятьох старшин у городї.

²⁰Нема на сьвітї такого праведного чоловіка, щоб чинив добро, нїколи не грішивши;

²¹Тим то не на кожне слово зважай, що говорять, щоб не почути тобі часом, як твій власний слуга тобі лихословить;

²²Твоя бо совість мусить сказати тобі, що й ти нераз лихословив другим.

²³Усе це розбірав я по мудрому; я бо сказав собі: Хочу бути мудрий; та мудрість далеко від мене.

²⁴Далеко все, і глибоко, так глибоко! хто дослїдить?

²⁵Я звернув серце моє на се, щоб розізнати, вислїдити та розиськати мудрість і розум, і пізнати погань дурноти, незнання та безумностї, —

²⁶І дознався, що гірше, нїж смерть — се женщина, бо вона — сїть; серце в неї капкани, а руки — ланцюги. Хто добрий перед Богом, — урятуєсь від неї, а грішник спіймається нею.

²⁷От що я знайшов, каже проповідник, розвідуючи одно за одним!

²⁸А ще чого шукала душа моя, а я не знайшов? Знайшов я одного мужчину між тисячею, женщини ж нї однієї.

²⁹Тільки се я знайшов, що Бог сотворив чоловіка правим, та люде пустились на всякі вигади.