¹Ось, надходить день Господень, і паювати муть луп посеред тебе.

²І позбіраю всї народи на війну проти Ерусалиму, й опанують город, і пограблять будинки, й побезчестять жіноцтво, й позаймають половину города у полонь, тілько останок людности не викорениться з городу.

³І тодї виступить Господь і вʼоружиться проти тих народів, як було колись вʼоружувавсь у день бою.

⁴І стануть ноги його на горі Оливній, що навпроти Ерусалиму до сходу сонця, й розпадеться Оливна гора надвоє по серединї на схід сонця й на захід, вельми великою долиною, і половина гори відхилиться ʼд півночі, а друга — ʼд полудню.

⁵Ви ж утїкатимете в долину моїх гір; бо долина проміж горами буде простягатись аж до Асилу; ви ж будете втїкати, як утікали за царя Юдейського Озії від земного трусу; й прийде Господь, Бог мій й усї сьвяті з ним.

⁶І не буде сьвітла в той день, сьвітила, наче позникають.

⁷І се буде єдиний день, звісний тілько Господу: нї то день, нї то ніч; тільки надвечір розвидніється.

⁸І потечуть того часу живі води з Ерусалиму: половина їх — у море на всхід, а половина в море на заходї; так буде лїтом і зимою.

⁹І царювати ме Господь над усією землею; один тодї буде Господь, і одно ймя його.

¹⁰Вся та земля буде, як би одно поділле від Габаону до Реммону, на полуднє від Ерусалиму, що стояти ме високо на свойму місцї й заповниться осадниками, од Беняминової брами до місця давних воріт, до наріжних воріт, і від Ананеїлової башти до царських тискарень.

¹¹І жити муть люде там, і не буде вже прокляття, а стояти буде Ерусалим безпеч.

¹²І от яка буде язва, що нею вдарить Господь усі народи, що будуть воювати Ерусалим: у кожного нидїтиме тїло його, як іще він стояти ме на ногах; очі його потануть у ямках своїх, а язик його висохне в ротї йому.

¹³І настане того часу між ними велика замішанина од Господа, — так що вони хапати муть одно одного за руку, й буде здійматись рука проти руки ближнього свого.

¹⁴Та й Юда воювати ме проти Ерусалиму; й по нагромаджують скарби всіх народів, золото, срібло та одежу в великому множестві.

¹⁵І така ж язва побє конї, мули, верблюди й осли та й усяку скотину, яка буде в військовому таборі в них.

¹⁶І буде опісля: всї, що позостаються з усіх тих народів, що приходили проти Ерусалиму, будуть сходитись що-року, щоб поклонитись цареві, Господеві сил небесних, і сьвяткувати сьвято кучок.

¹⁷Коли ж которий рід на землі та не пійде в Ерусалим упасти перед царем, Господом сил, то не буде дощу в них.

¹⁸І коли Египецьке племя не вбереться в дорогу й не прийде, то й у його не буде дощу, й прийде на його така ж кара, якою побивати ме Господь народи, що не приходили на кучкове сьвято.

¹⁹Ось, що буде за гріх Египту й за гріх усїм народам, що не прийдуть обходити сьвято кучок.

²⁰Того часу й на кінській уздї надписувати муть: Господеві присьвячено, та й казани варові в Господньому домі будуть уважатись за сьвящені так само, як чаші перед жертівником.

²¹Усякий котел у Ерусалимі й у Юдеї буде присьвячений Господеві сил небесних, і всї, що жертвувати муть, будуть приходити й брати їх та й у них варити, й не буде тих часів ніякого крамаря в дому Господа сил небесних.