¹На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї. Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно.

²Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання.

³Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надїємось,

⁴хоч і я маю також надїю в тїлї. Коли хто инший думає надїятись у тїлї, то я тим більш, —

⁵обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з колїна Беняминового, Євреїн з Євреїв, по закону Фарисей,

⁶по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен.

⁷Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа.

⁸Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа,

⁹та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобувається), праведність від Бога у вірі,

¹⁰щоб розуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його,

¹¹аби тільки достигнути до воскресення мертвих.

¹²Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене.

¹³Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду,

¹⁴біжу до мети по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї.

¹⁵Скільки оце (нас) звершених, се думаймо, і коли що инакше думаєте, то й се Бог вам одкриє.

¹⁶Тільки ж (те), до чого ми достигли, (єсть) одним правилом жити і те саме думати.

¹⁷Приподоблюйтесь до мене, браттє, і вважайте, хто так ходить, яко ж маєте за взір нас.

¹⁸(Многі бо ходять, про котрих не раз говорив я вам, тепер же й плачучи говорю, про ворогів хреста Христового,

¹⁹котрим кінець — погибель, котрим Бог черево, а слава в соромі їх, котрі про земне думають.)

²⁰Наше бо життє єсть на небесах, звідкіля ждемо і Спасителя, Господа нашого Ісуса Христа, котрий переобразить тїло смирення нашого, щоб було подобне тїлу слави Його, по дїйству, котрим зможе і покорити собі все.