¹Юда, слуга Ісуса Христа, брат же Яковів, — покликаним, од Бога Отця осьвяченним, а Ісусом Христом охороненим:

²милость вам і впокій і любов нехай умножить ся.

³Любі, стараючись з усією пильностю писати вам про спільне спасеннє, вважав я за конечне написати вам, вговорюючи, щоб боролись за віру, сьвятим раз передану.

⁴Повлазили бо деякі люде, давно призначені на сей суд, безбожні, що благодать Бога нашого обертають на розпусту, і самого Владики Бога і Господа нашого Ісуса Христа одрікають ся.

⁵Приганути ж хочу вам, котрі загально се знаєте, що Господь, хоч спас нарід із землї Єгипецької, то опісля погубив тих, що не вірували.

⁶І ангелів, що не схоронили свого начальства, оставивших свої оселї, про суд великого дня вічнїми оковами під темрявою схоронив.

⁷Як Содома і Гоморра, і городи кругом них, що, подібно їм, жили в перелюбі і ходили в слїд за иншим тїлом, принявши кару вічнього огня, виставлені яко приклад;

⁸так і сї сновиди опоганюють тїло, начальством же гордують, а на власть хулять.

⁹Михаіл же Архангел, коли, змагаючись з дияволом, говорив про Мойсейове тїло, не поважив ся піднести проти нього суду докоряючого, а сказав: Нехай Господь загрозить тобі:

¹⁰Сї ж, чого не розуміють, хулять; що ж по природї, як безсловесні зьвірі, розуміють, у сьому поганять себе.

¹¹Горе їм, бо пійшли вони дорогою Каіна, попались в обману нагороди Валаама, і погибли в бунтї як Корей.

¹²Се погань (на вечерях) милостинї вашої, що живлять ся з вами без страху, і пасуть ся; хмари безводні, од вітрів ношені; дерева осїнні, безовочні, двічи умерші, викорінені;

¹³люті филї морські, що пінять ся своїм соромом, блукаючі звізди, котрим чорна темрява на віки хоронить ся.

¹⁴Пророкував же про сих і семий від Адама, Енох, глаголючи: „Ось, ійде Господь із тисячами сьвятих своїх,

¹⁵зробити суд над усїма, і докорити між ними усїх безбожних, за всї дїла безбожностї їх, що безбожно накоїли, і за всї жорстокостї, що говорили проти Нього грішники безбожні.‟

¹⁶Се миркачі, докорителї, що ходять по хотїнню своєму; і уста їх говорять гордо, і поважають лиця задля користи.

¹⁷Ви ж, любі, згадуйте слова, проречені від апостолів Господа нашого Ісуса Христа;

¹⁸бо вони казали вам, що останнього часу будуть ругателї, що ходять по хотїнню свого безбожя.

¹⁹Се ті, що відлучають ся (від єдности віри,) тїлесні, що не мають Духа.

²⁰Ви ж, любі, найсьвятїщою вашою вірою будуйте ся, і в Духові сьвятому молїть ся,

²¹і себе в любові Божій хоронїть, дожидаючи милости Господа нашого Ісуса Христа до життя вічнього.

²²Також инших милуйте, розсуджуючи;

²³инших же страхом спасайте, вихоплюючи з огня, ненавидячи ще й одежу, од тїла опоганену.

²⁴Тому ж, що може вас оберегати без спотикання, і поставити перед славою своєю непорочних в радостї,

²⁵єдиному премудрому Богу, Спасителю нашому, слава і величчє, держава і власть, тепер і по всї віки. Амінь.