¹Син же Еробаалів Абимелех прибув у Сихем до материних братів і говорив їм і всьому родові материної родини ось так:

²Поспитайте усїх Сихемських міщан: Що вам більш до вподоби: чи щоб панували над вами усї сїмдесять синів Еробаалових, чи лучче, щоб володїв один? Памятайте при тому, що я ваше тїло й ваша кість.

³І промовляли брати материні до всїх Сихемських міщан про його тими самими словами, так що прихилили їх серце до Абимелеха, бо казали: Він родич нам.

⁴От і дали йому сїмдесять секлів срібла з храму Баал-Верита, а за сї гроші найняв Абимелех нужденних та легкодумних людей, що за ним пійшли.

⁵Тодї прибув у батьківський дім в Офрі та й повбивав братів своїх, Еробааленків, сїмдесят чоловіка на одному каменї. Один тільки менший Еробааленко Йотам, остався живий, сховавшись.

⁶Тодї зібрались до купи всї городяне Сихемські вкупі з родинами (містечка) Мілло, зійшлись і обрали собі Абимелеха за царя під дубом, що стоїть під Сихемом.

⁷Як переказано про се Йотамові, взійшов він на верх гори Гарисим, і покликнув голосно:

⁸Слухайте мене, городяне Сихемські, щоб і Бог слухав вас. Колись посходились докупи дерева, щоб намастити царя наб собою, й промовили до оливи: царюй над нами!

⁹Олива ж відказала їм: Чи то ж занедбаю свою мастину, якою прославляють богів і людей, щоб між деревами стати висшою?

¹⁰Тодї промовили дерева до смокви (фіґи): Ходи, прийми царюваннє над нами!

¹¹Та смоква (фіґа) відказала їм: Чи то ж менї понехати мої солодощі й дорогі ягоди мої, щоб бути вивисшеною між деревами?

¹²Тодї промовили дерева до виноградини! Царюй же бо над нами!

¹³Виноградина ж відказала їм: Чи менї ж та покинути соковину мою, що звеселяє й богів і людей, щоб датись вивисшити між деревами?

¹⁴Тодї всї дерева промовили до тернівки: То хоч ти царюй над нами!

¹⁵Терновий же колюка відказав деревам: Коли справдї хочете помазати мене на царя над вами, дак ідїте ховайтесь у мойму холодку. Як же не схочете, запалає полумє з тернівки та й пожере кедри Ливанські.

¹⁶Оце ж міркуйте, чи чесним і праведним робом ви поступили, зробивши царем Абимелеха? та чи гарно ви вчинили з Еробаалом й його родиною, й як відплатили добродїйства його?

¹⁷За вас воював панотець мій і одважував душу свою, й визволив вас із потали в Мадиянїїв,

¹⁸А ви тепер встали проти дому батька мого, ви синів його, сїмдесят мужів, убили на одному каменї, та поставили Абимелеха, сина раби його, царем над городянами Сихемськими, бо він родоколїнник вам!

¹⁹Коли ви сьогоднї чесним і праведним робом ходили коло Еробаала й його родини, так утїшайтесь Абимелехом, а він вами нехай втїшаєсь;

²⁰Коли ж нї, так нехай запалає поломє від Абимелеха та й пожере городян Сихемських й осадників Миллоських, і нехай запалає поломє від городян Сихемських й осадників Миллоських, та й жере Абимелеха!

²¹І зник Йоатам і втїк у Беер, і тулився там на низинї, ховаючись перед братом своїм Абимелехом.

²²Абимелех же царював три годи над Ізраїлем.

²³І попустив Бог злому духові ввійти між Абимелеха й городян Сихемських, так що городяне Сихемські перестали Абимелехові коритись,

²⁴Щоб відомстився злочин на семи десятках синів Еробаалових, і щоб їх кров упала на брата їх Абимелеха, що повбивав їх, і на городян Сихемських, що допомогли йому вбити братів своїх.

²⁵Оце ж настановили городяне Сихемські проти його людей в засїдку, й грабили вони кожного приходня по дорозї. І довідавсь Абимелех про се.

²⁶Тим часом прийшов Гаал Ебоденко з родоколїнниками своїми в Сихем, і ходили вони по Сихему, й горожане Сихемські няли віри йому.

²⁷І повиходили вони в поле, й збирали виноград свій, і давили вино в точилах і сьвяткували подячне сьвято, ходили в храм бога свого, й їли й пили та кляли Абимелеха.

²⁸І говорив тодї Гаал Ебоденко: Хто такий Абимелех, а хто Сихем, щоб нам підневолюватись йому? Хиба він не син Еробаалів, а слуга його Зебул не гетьманом у його? Лучше служити потомкам Гемора, батька Сихемового, про що же нам підневолюватись йому?

²⁹Коли б хто дав сей люд під мою руку, я прогнав би Абимелеха. І сказано про се Абимелехові й говорено: Збирай більше війська та й виходи.

³⁰Як дочувсь ж Зебул, городський отаман, про Гаалові Ебоденкові речі, взяла його досада.

³¹І послав тайком посланцїв до Абимелеха й звелїв сказати йому: Прийшов Гаал Ебоденко з свояками своїми в Сихем та й бурить проти тебе місто.

³²Тож вибирайсь у ночі вкупі з військовим людом, що маєш при собі, та й заляж у полі;

³³Уранцї ж рано, скоро зійде сонце, рушай і наступи на город. Як же він вийде проти тебе з людьми, що має при собі, так чини з ним, що й як зможеш.

³⁴І встав Абимелех уночі з військовими людьми, що мав при собі, й залягли вони чотирма купами проти Сихемцїв залягом.

³⁵Як же Гаал вийшов у міські ворота, вискочив Абимелех із засади з людьми, що мав при собі.

³⁶Побачив Гаал військовий люд і каже Зебулові: Он спускається військо з вершини гір! А Зебул відказує: Се тїнь попід горами здається тобі людьми.

³⁷Озветься же удруге Гаал і каже: Справдї спускається з гори військо, а частина його простує сюди від дуба Меонним.

³⁸І сказав йому тодї Зебул: Де ж тепер твоя губа, що ти нею промовляв: Хто такий Абимелех, щоб нам підневолюватись йому? Оце ж і є той нарід, що зневажав єси його. Тепер виходь та й бийся з ним.

³⁹Виступив тодї Гаал поперед городян Сихемських назустріч Абимелехові;

⁴⁰І гнав його Абимелех перед собою нагінцем, і багацько вбитих полягло до самих міських воріт.

⁴¹І остався Абимелех ув Арумі, а Зебул уганяв за Гаалом та його товаришами, й не було їм вже притулку в Сихемі.

⁴²На завтра ж уранцї вийшов люд у поле (до бою), і донесено про се Абимелехові.

⁴³Узяв тодї він свій військовий люд, подїлив його на три купи, заляг у полі залягом, і скоро побачив, що люд виходить із міста, двинув проти них та й побив їх.

⁴⁴Між тим як Абимелех і віддїл, що був при йому, зайняли становище перед міськими воротами, два другі віддїли напали на всїх, що були в полі, та й повбивали їх.

⁴⁵І бив Абимелех на город увесь той день та й звоював його, і повбивав людей, що там були, саме ж місто зруйнував і засїяв сіллю.

⁴⁶Як же почули про се осадники замку Сихемського, кинулись вони в храмову твердиню Баалверита.

⁴⁷Зʼясовано тодї Абимелехові, що всї осадники замчане Сихемські там укупі.

⁴⁸І пійшов Абимелех з усїм людом, що мав при собі, на Селмон-гору. Тут ухопив сокиру, нарубав галузя, підняв і закинув собі на плечі, і звелїв усїм військовим, що йшли за ним: Бачите, що я роблю, те й ви робіте!

⁴⁹Тодї й усї військові, чоловік за чоловіком, нарубали галузя й пійшли за Абимелехом, накидали його кругом вежі та й спалили вежу вогнем, так що всї замчане Сихемські погинули, до тисячи душ чоловіків і жіноцтва.

⁵⁰Тодї двинув Абимелех у Тебез, обложив Тебез і звоював його.

⁵¹Посеред города ж та була утверджена башта. Туди повтїкали й чоловіки й жіноцтво й усї городяне, заперлись в їй та й повиходили на дах.

⁵²Абимелех метнувсь до башти, добувати її, й підійшов до дверей, щоб її підпалити.

⁵³Втім кинула одна жінка йому на голову відломок камення жорнового, та й проломила йому черепа.

⁵⁴Зараз кликнув він на чуру свого, що носив зброю за ним, і звелїв йому: Вийми з піхви меча твого та й завдай менї смерть, щоб не мовляли про мене: Баба вбила його! Пробив його тодї чура, й він умер.

⁵⁵Побачивши же Ізрайлитяне, що Абимелех мертвий, розійшлись по своїх домівках.

⁵⁶Так відплатив Бог за злочин Абимелехові, що заподїяв батькові свойму, вбивши сїмдесят братів своїх.

⁵⁷Так попустив Бог, щоб і всї злочини Сихемцїв упали їм на голову, й постиг їх проклін Йотама Еробааленка.