¹Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано,

²з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови,

³стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї.

⁴Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання;

⁵один Господь, одна віра, одно хрещеннє,

⁶один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.

⁷Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового.

⁸Тим же глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.

⁹(А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?

¹⁰Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)

¹¹І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями,

¹²на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового,

¹³доки дійдемо всї до зʼєдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового,

¹⁴щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,

¹⁵а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос,

¹⁶котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові.

¹⁷Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого,

¹⁸оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх.

¹⁹Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости.

²⁰Ви ж не так познали Христа:

²¹коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що істина в Ісусї,

²²щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих,

²³а обновлятись духом ума вашого,

²⁴та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.

²⁵Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.

²⁶Гнївайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому.

²⁷Анї давайте місця дияволу.

²⁸Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї.

²⁹Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує.

³⁰І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.

³¹Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим.

³²Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.