¹Павел, апостол Ісуса Христа, по повелїнню Бога, Спаса нашого, і Господа Ісуса Христа, надїї нашої,

²Тимотею, правдивому сину в вірі: Благодать, милость, мир од Бога, Отця нашого, і Христа Ісуса, Господа нашого.

³Яко ж ублагав я тебе пробувати в Єфесї, ідучи в Македонию, щоб завітував деяким не инше вчити,

⁴анї вважати на видумки та не скінчені родоводи, котрі більш роблять змагання, нїж Божого будування в вірі.

⁵Конець же завітування єсть любов з щирого серця та совісти благої і віри не лицемірної,

⁶у котрих деякі погрішивши, вдались у пусті слова,

⁷хотячи бути законоучителями, не розуміючи, нї що говорять, нї об чому впевняють.

⁸Знаємо ж, що закон добрий, коли хто його законно творить,

⁹знаючи се, що не про праведника закон положений, а про беззаконних та непокірних, нечестивих та грішних, неправедних та скверних, про убийць батька й матери, про душогубцїв,

¹⁰про блудників, мужоложників, про людокрадів, брехунів, про тих, що криво присягають, і коли що иншого здоровій науцї противить ся,

¹¹по славному благовістю блаженного Бога, котре менї звірено.

¹²І дякую Тому, хто окріпляє мене, Христу Ісусу, Господу нашому, що за вірного мене вважав, поставивши мене на службу,

¹³мене, що був колись хулителем і гонителем і знущателем, та помилувано мене; бо, невідаючи, робив я в невірстві.

¹⁴Намножила ся ж благодать Господа нашого вірою і любовю, що в Христї Ісусї.

¹⁵Вірне се слово і всякого прийняття достойне, що Христос Ісус прийшов у мир грішників спасти, між котрими я первий.

¹⁶Та ради сього й помилувано мене, щоб на менї первому показав Ісус Христос усе довготерпіннє, на приклад тим, що мають вірувати в Него на життє вічне.

¹⁷Цареві ж вічному нетлїнному, невидимому, єдиному премудрому Богу честь і слава на віки вічні. Амінь.

¹⁸Се ж завітуваннє передаю тобі, сину Тимотею, по пророцтвах, що були перше про тебе, щоб воював ти в них доброю війною,

¹⁹маючи віру і добру совість, котру деякі відкинувши, од віри відпали.

²⁰Між ними ж Іменей та Александр, котрих я передав сатанї, щоб навчились не хулити.